безлюдний


безлюдний
adamsız, adam yaşamağan

Українсько-турецький словник. 2009.

Look at other dictionaries:

  • безлюдний — а, е. В якому (на якому) немає людей; незаселений, дикий. Безлюдна місцина. || З якого зникли люди, в якому (на якому) зараз немає нікого, якого рідко відвідують …   Український тлумачний словник

  • безлюдний — [беиз( )л у/днией] м. (на) дному/ д(‘)н ім, мн. д(‘)н і …   Орфоепічний словник української мови

  • безлюдний — (де немає людей), нелюдний, незаселений, пустельний, дикий; малолюдний (де мало людей); відлюдний (який рідко відвідують люди); порожній, пустий (зазв. про приміщення, вулицю) …   Словник синонімів української мови

  • безлюдний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • безлюдність — ності, ж. Абстр. ім. до безлюдний …   Український тлумачний словник

  • відлюдний — а, е. 1) Вільний від людей; безлюдний. 2) Далекий від інших населених пунктів; віддалений. 3) Те саме, що відлюдкуватий. 4) церк. Який зрікся людей, живучи в цілковитій самітності …   Український тлумачний словник

  • напівсонний — а, е. 1) Який ще не зовсім прокинувся; охоплений напівсном. || Який виражає такий стан. 2) перен. Млявий, бездіяльний, байдужий до всього. || Тихий, безлюдний …   Український тлумачний словник

  • неживий — а/, е/. 1) У якому припинилося життя; мертвий. || у знач. ім. неживи/й, во/го, ч. Мертва людина; покійник. || Позбавлений життєздатності (про тіло та його частини). || Який засох, зів яв (про насіння, рослини). 2) Такий, як у мерця (про обличчя,… …   Український тлумачний словник

  • нелюдимий — а, е. 1) Який уникає спілкування з людьми, любить самітність; відлюдкуватий. 2) На якому чи в якому немає людей (про місцевість, край і т. ін.); безлюдний …   Український тлумачний словник

  • нелюдний — а, е. 1) Те саме, що безлюдний. 2) діал. Нелюдимий (у 1 знач.) …   Український тлумачний словник

  • півсонний — а, е, рідко. 1) Те саме, що напівсонний 1). 2) перен. Тихий, безлюдний …   Український тлумачний словник